- розгубити
- —————————————————————————————розгуби́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
розгубити
Смотреть что такое "розгубити" в других словарях:
розгубити — див. розгублювати … Український тлумачний словник
Вантух, Мирослав Михайлович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Вантух. Вантух Мирослав Михайлович укр. Вантух Мирослав Михайлович Дата рождения: 18 января 1939(1939 0 … Википедия
обгубити — гублю/, гу/биш; мн. обгу/блять; док., перех., розм., рідко. Розгубити, втратити … Український тлумачний словник
обгубитися — гублю/ся, гу/бишся; мн. обгу/бляться; док., розм., рідко. Розгубити, втратити все … Український тлумачний словник
порозгублювати — юю, юєш, док., перех. 1) Розгубити все чи багато чого небудь. 2) Втратити всіх чи багатьох; залишитися без усіх чи багатьох … Український тлумачний словник
розвівати — а/ю, а/єш і рідше розві/ювати, юю, юєш, недок., розві/яти, і/ю, і/єш, док., перех. 1) Розносити, роздувати, розсіювати що небудь у різні боки (про вітер). || безос. || Примушувати розноситися за вітром, поширюватися в повітрі. •• Як ві/тром… … Український тлумачний словник
розгублений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розгубити. || розгу/блено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен.Який розгубився, втратив спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін. || Який виражає… … Український тлумачний словник
обгубити — дієслово доконаного виду розгубити, втратити розм., рідко … Орфографічний словник української мови
